Бібліотеки після деокупації:
з новими книжками і великими надіями
Ольга Гончар,
журналістка "Експерт-КР"

Поки з бібліотек тимчасово окупованого Криму росіяни вилучають будь-яку літературу зі згадками про Голодомор і визвольну боротьбу українського народу, книгозбірні на деокупованих територіях України поповнюються новими українськими виданнями. Ми на власні очі переконалися в цьому в двох бібліотеках Великоолександрівської громади на Херсонщині.

Ще вчора було аномально тепло, ми ходили у футболках, — а сьогодні зненацька похолодало, і поспіхом знайдена куртка здається залегкою як на цей квітневий день. Ми з бібліотекаркою Ольгою Ільків спілкуємося біля розбомбленого Будинку культури в селі Старосілля Великоолександрівської громади Херсонщини, а в його руїнах панує протяг.
Старосільський будинок культури планується
відбудовувати в рамках проєкту «Пліч-о-пліч»

— Оце будинок культури тут був, — показує пані Ольга зруйнований під час російської окупації заклад. — Бібліотека займала ціле крило. Які лише заходи ми тут проводили, які тільки конкурси…Тепер нічого немає, оце все, що лишилося.

Відбудовувати будинок культури допомагатиме Дніпропетровщина за програмою «Пліч-о-пліч». Але роботи тут ще не розпочалися. Тому поки ми можемо бачити «руський мір» у всій його руйнівній «красі»: знесений дах, побиті стіни, вибиті вікна. За дверима, на яких збереглася рашистська «зетка», була бібліотечна зала і сховище, де через росіян згоріло близько 5 тисяч книжок.
У цьому крилі Будинку культури розміщувалася бібліотека
Після початку російської окупації, за словами бібліотекарки Ольги Іванків, вона винесла з бібліотеки і рознесла читачам і читачкам стільки книжок, скільки змогла. Частину забрала додому. Таким чином книжки вдалося врятувати.

— Тут дітки у мене по сусідству прибігали, брали книжки, поки не виїхали. Як почалися дуже сильні обстріли в селі, то більшість виїхало, нас лишилося близько 70 людей, — розповідає пані Ольга, поки ми йдемо до будівлі, одну кімнатку якої тепер пристосовано під бібліотеку. —Будь ласка, проходьте.

Ми проходимо коридором і потрапляємо до невеличкої кімнати. Праворуч і ліворуч — стелажі з книжками, по центру між двома вікнами — компактна бібліотечна стійка. Частину простору займають меблі з палет — лавки і столик.
Меблі з палет для Старосільської бібліотеки власноруч зробив чоловік Ольги Іванків
— Оце мені виділили кабінетик, і коли я прийшла сюди, тут нічого не було — ні вікон, нічого… Усе зроблено руками мого чоловіка: він і стільці поробив, і етажерочки оці, і полички з поштових ящиків… Це все завдяки волонтерам із Кривого Рогу, «Залізним янголам»…
За словами Тетяни Лукіної, волонтерська організація «Залізні янголи» допомагає Старосіллю від моменту деокупації
— Одного разу мені подзвонила жінка зі Старосілля, з якою ми там працюємо, Ліля, — розповідає Тетяна Лукіна, голова ГО «Залізні янголи». — Спитала, чи можна дати мій номер телефону бібліотекарці, я, звісно, погодилася. Зателефонувала мені Ольга, спитала, чи можемо ми знайти якісь палети, щоб облаштувати бібліотеку. На той час у нас були і палети, і флети з «Нової пошти». І вони з чоловіком приїхали до нас і завантажили все, що їм влізло.

Тетяна додає, що на Херсонщині діти до школи не ходять, навчаються вдома, а спілкуватися десь треба.

— Там бібліотека — це таке місце, де з урахуванням вимог безпеки по 10-12 дітей таки збираються, мають своє коло спілкування. Бібліотеки повинні працювати, особливо в таких місцях, де дітям нема куди подітися.

Поки ми були в Старосільській бібліотеці, сюди прийшли дві дівчини, які тепло спілкувалися з пані Ольгою. Вона розказує, що її мама 60 років була тутешньою бібліотекаркою, тож ці дівчата виросли в неї на очах.

— Ці дівчата були волонтерками, допомагали мамі носити книжечки по домах до читачів, потом я вже як прийшла на роботу, то вони допомагали мені. Це моя права і моя ліва рука.
Бібліотекарка Ольга Іванків з юними читачками
Старосільської книгозбірні проводять різні заходи

Іванна Грицаєнко — місцева мешканка, читачкою бібліотеки стала тоді, коли треба було взяти книжку для її молодшого брата. Відтоді буває тут регулярно.
Іванна є і читачкою, і волонтеркою Старосільської бібліотеки
— Коли я вперше прийшла в бібліотеку, тут була літня жінка. Їй важко було, то я щодня почала приходити і допомагати їй. Ми балакали, могли чай попити, вона цукерками мене пригощала… У бібліотеці цікаво. Бо так просто нудно буває, а прийдеш сюди — щось цікаве побачиш, поспілкуєшся, отримаєш нові враження…

Ми продовжуємо розмову з Ольгою Іванків, а тим часом Іванна з подругою встигають десь наламати бузку, приходять і дарують нам. Бібліотекарка розміщує букет на бібліотечній стійці. Ми розглядаємо книжки – яскраві, гарні, нові.
Бузок цього року розквітнув дуже рано, його гілочки прикрашають скромну залу бібліотеки
— У нас тут більшість — нові видання, багато 2022-2023 років, є і 2024-го. Моя давня читачка, наша місцева мешканка, Ксюша, зараз живе і працює в Києві. То вона кинула клич — і мені люди висилають хто дві книжечки, хто три, хто чотири, навіть було — 10 книжечок вислали люди. Не всі вони нові, з домашньої бібліотечки висилають. Старі книжки я на задній план поховала, а на передньому оце новинки.
Виставка нових видань, отриманих Старосільською бібліотекою
Коли я прошу показати найціннішу книжку, яка є в бібліотеці, Ольга Іванків показує «Українські легенди: прислів’я, лічилки, скоромовки, загадки» із серії «Скарбничка школяра».

— Я якраз перед війною її купила, бо вона мені дуже сподобалася. Я часто купляю що можу для бібліотеки, бо воно мені для роботи знадобляється. І ось якраз напередодні вторгнення хлопчик, до речі, брат Іванки, якраз її взяв на кілька днів почитати — так вона і залишилася. Я дуже рада, що вона збереглася, ця книжечка.
Найцінніша книжка в Старосільській бібліотеці – та, якою користуються найчастіше
На одній із етажерок виставлена книжка Світлани Талан «Розколоте небо». Я розповідаю про те, як редагувала цю книжку в 2014-му, як пізніше, у 2017-му, ми записували інтерв’ю зі Світланою Талан у Сєвєродонецьку… Ольга Іванків просить підписати цю книжку, і я залишаю підпис як редакторка, а бібліотекарка каже, що мріє запросити письменницю на зустріч до бібліотеки. Я думаю про те, що навряд чи ця невеличка кімната вмістила б усіх охочих поспілкуватися з письменницею…

— Я хочу сказать, що якби якісь гроші, тут ще три кабінети пустих, вони розбиті повністю — я б таку бібліотеку там зробила!.. Може, не для мене — я вже, мабуть, скоро на пенсію можу піти, час іде…

Під час нашої розмови Ольга Іванків каже, що вона змінила режим роботи бібліотеки так, щоб було зручно дітям. Раніше бібліотека працювала з 8:00 до 14:00, але це якраз час, коли діти зайняті уроками. Тому бібліотекарка вирішила, що доречно буде працювати з 12:00 до 18:00 — у дітей саме закінчуються заняття, і вони можуть прийти до бібліотеки.

— Бібліотека — це місце зустрічі, — додає Ольга Іванків. — У нас ніяких більше немає місць, де можна зустрітися. Бар? Ну, бар — це бар. А для діток була бібліотека і клуб.
Будинок культури у Великоолександрівці було зруйновано ще навесні 2022 року
Деокупована Херсонщина відновлюється. Звісно, не вся: наприклад, Будинок культури у Великоолександрівці був зруйнований під час російської окупації. Один із закладів, який розташовувався тут, Великоолександрівська бібліотека також була зруйнована практично вщент.

Проте кілька місяців тому в одній із будівель неподалік роботу бібліотеки відновили. Перше, що ми бачимо на вході до цієї книгозбірні — виставка «Книги поранені війною».
У Великоолександрівській бібліотеці діє виставка «Книги, поранені війною»
— Тут ми виставили книги, які були пошкоджені внаслідок дій російських окупантів, розповідає Наталія Росохата, директорка Великоолександрівської публічної бібліотеки. — Тут є навіть книга з осколком. Є зовсім пошкоджені, а є трохи, «поранені», то ми їх показуємо — нехай люди дивляться, що залишилося у нас після того, як нас «освобождали». Частина книжок, які в нас стояли на абонементі на стелажах, наскрізь прострелені, видно було, що з автомата стріляли і по книжках, і по стелажах…
Серед поранених війною книг — «Стефа та її чакалка» Івана Андрусяка
Бачимо на стенді книжку «Стефа та її чакалка» відомого письменника і редактора Івана Андрусяка. Книжка витримала кілька перевидань і рекомендована Міністерством освіти і науки України для позакласного читання в 5-му класі. Годі втямити, що не сподобалося росіянам у цій книжці, але її суттєво пошкоджено: майже пів книжки від корінця вирвано, вона ледве тримається купи. На обкладинці наліпка — цю книжку передали до бібліотеки в рамках підтримки від «Українського інституту книги».

— Це дуже велика була партія книжок, — додає директорка бібліотеки. — Мало що залишилося, і шкода, бо були нові книги, гарні. Але їх уже не прочитаєш. Та ми виставляємо їх тут, хочемо, щоб люди пам'ятали, що ми досі у війні, і що ми були в окупації.

Російська окупація Великоолександрівки почалася 10 березня. Під час одного з обстрілів у зруйнованій бібліотеці вдалося врятувати тільки частину книжок.
Фонд Великоолександрівської публічної бібліотеки зараз налічує понад 10 тисяч примірників книжок
— У нас було 42 000 примірників книжкового фонду, а залишилося, мабуть, трохи більше 10 000, — каже Наталія Росохата, і додає: — Але нам дуже багато волонтерських організацій і людей зараз допомагають. З 13 листопада 2023 року до середини квітня 2024-го, тобто менш як за півроку, нам передали в дар близько півтори тисячі книжок! Ось і сьогодні отримали партію книжок.

До бібліотеки передають різну літературу: і дитячу, і дорослу, і навчальну, і розважальну… Тут вдячні за все, але оскільки Великоолександрівська публічна бібліотека передусім націлена надорослих читачів і читачок, то найбільша потреба саме в літературі для дорослих. На запитання, чого ще потребує бібліотека, Наталія Росохата відповідає — техніки.

— До війни у нашій бібліотеці був іспитовий майданчик — тут складали іспити на рівень володіння державною мовою. У нас було шість комп'ютерів, три ноутбуки. Тепер цього немає, у нас тільки один ноутбук. У нас є Інтернет, нам його дали, але техніки, щоб відновити роботу, бракує. Ну, і мабуть, іще приміщення… Ми тут тіснимося, нам мало місця, хочеться більше. Та й диванчики, крісла — багато чого потрібно…
Бібліотекарка Наталія Шевчук може розповісти історію про кожне видання цієї книгозбірні
— У листопаді 2023 року наша тодішня директорка Ірина Кравець зв'язалася з блогеркою Еммою Антонюк, — розповідає співробітниця Великоолександрівської бібліотеки Наталія Шевчук. — Тоді саме збирали книжки для Борозенської сільської бібліотеки, де також були окупанти, і вони також наробили великої шкоди тій бібліотеці. Емма Антонюк зібрала захід, і Борозенській бібліотеці вони надали 425 примірників книжок. Після того, як до цієї акції долучили дві наші бібліотеки, Великоолександрівську і Старосільську, для них зібрали 1146 книг! Ці видання користуються дуже великою популярністю, вони всі нові — 2022-й, 2023-й і навіть 2024-й рік. То перш за все ми дякуємо Еммі Антонюк за ці книги.

Бібліотека — це простір взаємодії не лише з книжками. Люди приходять просто щоб поспілкуватися між собою. До нашого приїзду бібліотекарки запросили своїх постійних читачок і учасниць тутешніх заходів. Одна з них, Галина Ілючик — поетка, яка протягом російської окупації Великоолександрівки підготувала збірку віршів «Ми на своїй землі».
Галина Ілючик читає художню літературу і сама пише вірші
— Я є читачкою бібліотеки зі шкільних років, — каже пані Галина. — Дуже добре, що відновили роботу бібліотеки, що є куди прийти, взяти книгу почитати, відволіктися. Негативних новин дуже багато, а хочеться якусь віддушину мати… Ну і книги дуже цікаві, це художня література, яку пишуть Дарина Гнатко, Марина Фіалко, Світлана Талан, Ірен Роздобудько — їхні твори наші жінки всі перечитують. Є ті, хто полюбляють історичну літературу, зараз нам її дуже не вистачає.
Олександра Федюшкіна цікавиться краєзнавчою літературою
— Я люблю книги про Херсонщину, про історію, про козацтво, — розповідає читачка бібліотеки Олександра Федюшкіна. — То я приходжу сюди, дівчата мені такі книжки і відбирають. І, звісно, я тут спілкуюся, добре, що є куди прийти і поспілкуватися. Ми тут потрібні, вони нам потрібні, нам книги потрібні, нам треба спілкування, нам треба життя. Ми тут його отримуємо, у бібліотеці. Усе це продовжує нам життя, ми тут живемо.
Читачка Великоолександрівської бібліотеки
з майже 60-річним стажем Ганна Мишак
— Мене звуть Ганна Мишак, — каже ще одна відвідувачка. — Я є читачкою цієї бібліотеки з 1975 року. Через цю бібліотеку пройшла моя донька, моя онука, тому я приходжу сюди як у свій рідний дім. Дуже боляче було, коли зруйнували Будинок культури, на все це дивитись… Ми знаємо цих дівчат змалку, тепер вони такі класні спеціалістки... Книги нам допомагають жити, забуваєш про все, ночами іноді читаєш. Література зараз дуже цікава, раніше такої не було. Та й тепер усе сприймаєш по-новому, відкриваєш кожен раз щось нове.

Чи не щодня бібліотечний фонд Великоолександрівської публічної бібліотеки поповнюється. За день до нашого візиту Корсунь-Шевченківська загальноосвітня школа №1 надіслала сюди книги, які збирали гуртом — учні й учениці, вчительський і батьківський колективи. Тут і дитячі, і юнацькі, і дорослі книжки, багато енциклопедичних видань.
У Великоолександрівській публічній бібліотеці мріють про більше приміщення, більше техніки та ще більше книжок
— Ми були дуже вдячні, що громадська організація «Україна без сміття» нам передала велику партію, 210 книг, переважно дитячих, додає Наталія Шевчук. То ми вдячні Черкащині за надіслані книжки. Черкащина, Київщина, Львівщина з нами, дякуємо кожному і кожній, хто долучається до нашої незламної Херсонщини. То ми все переборемо, відбудуємо і будемо працювати, і культурна нива буде процвітати на нашій Великоолександрівській землі.
Ми створили цей матеріал як учасники
Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі
recovery.win