текст

Високопілля відновлюється. Це видно і з чистих доріг всередині селища, і з кількох вивісок нових торговельних точок у центрі села, і з атмосфери, яка панує в тутешньому центрі надання адміністративних послуг (ЦНАП). Приїхавши до Високопілля в середині березня 2024 року, ми передусім заходимо в ЦНАП, хоча головна наша мета — дізнатися, як відновлюється установа з іншою складною абревіатурою — ЦПМСД — центр первинної медико-санітарної допомоги. До початку російської окупації Високопілля центр розташовувався в будівлі районної лікарні.

- Деокупували наші селище 4 вересня, — розповідала нам іще навесні 2023 року директорка Високопільського ЦПМСД Наталія Корнієнко. — Перший прильот у лікарню був 18 чи 19 березня 2022 року… Обстріли тривали ще півтора місяці, але ми потихеньку почали повертатися. Коли стало відомо, що будівля лікарні вже непридатна до роботи, нам надали інше приміщення, яке також було пошкоджене, але трішечки менше. У цій нашій 4-поверховій будівлі базувалася первинна медична і екстрена, невідкладна допомога.

- Цей пріоритет постійно на контролі і Дніпропетровської обласної військової адміністрації, і департаменту охорони здоров'я, — каже Костянтин Стародумов. — Уже готовий проєкт відбудови «Амбулаторії плюс», яка розташується в нашій адмінбудівлі.

Усі, хто бувають у Високопіллі навіть проїздом, бачили цю будівлю не раз: вона в самісінькому центрі селища. Тут містилася Високопільська селищна рада та її виконком. Перед будівлею — постамент, де колись височів пам’ятник «вождю світового пролетаріату». Його прибрали ще в 2016 році під час декомунізаційних процесів. А сама будівля суттєво пошкоджена під час російської окупації Високопілля в 2022 році, і зараз, у березні 2024-го стоїть у руїнах.

Зараз Високопільський центр первинної медико-санітарної допомоги розташовується в одній із старих адміністративних будівель. Кілька амбулаторій по різних селах Високопільської громади, за словами директорки ЦМПСД Наталії Корнієнко, вдалося або відновити, або влаштувати заново. Ми приїхали до Високопілля для того, щоб разом із пані Наталією пройтися по цих точках і побачити, як на Херсонщині, зокрема у Високопільській громаді, відбувається відновлення медичних закладів.

Ми підходимо до будівлі, де нині міститься ЦПМСД з Костянтином Стародумовим, і він жартує, побачивши директорку медцентру: «Так, я вас передаю в руки лікарів». Ми з Наталею Корнієнко знайомі ще від часу її перебування в Кривому Розі, — вона вона вимушено виїхала сюди після російської окупації Високопілля в квітні 2022 року — тож обіймаємося як давні подруги. Але на сентименти часу нема — відразу до роботи.

— Давайте покажу вам наші нові приміщення, — каже Наталія і веде до модульного будиночка просто перед будівлею ЦПМСД. — Завдяки благодійному фонду «Ранок Відродження» та клубу «Ротарі» ми отримали три модульних будиночки. Ось у цьому працює телемедицина. Тут у нас онлайн-консультація з вузькими спеціалістами. Є і кардіограма, і спірограма, можемо зробити і аналізи крові, записуємо на прийом до лікаря, і в нас онлайн консультують лікарі та лікарки з Дніпропетровщини, зі Львівщини, з Луганщини, з Донеччині. Оскільки до нас повернулися не всі лікарі – вузькі спеціалісти, завдяки цьому обладнанню ми можемо консультувати пацієнтів і пацієнток онлайн, і це дуже допомагає.

Наталія розповідає, що цей кабінет теж обладнав фонд, звертає нашу увагу на ширми, медикаменти, обладнання. Підкреслює, що медикаменти також надають благодійні організації.
‍
— Усе необхідне в нас все є. Інтернет підключений, світло є. А ще благодійний фонд «Project Hold» надав нам у користування автомобіль Hyundai, яким ми ведемо виїзні прийоми на селах, бо в нас своїх залишилося тільки два автомобілі. Спочатку уклали з фондом угоду на півроку, потім іще на півроку, а тепер уже угода на рік. А ходімо, я покажу ремонти кабінетів, які нам проводить «Медичний корпус».

Заходимо в стару двоповерхову будівлю, де зараз розміщується ЦПМСД. Понад рік тому ми приїздили сюди фільмувати, як Криворізький район допомагає Високопіллю відбудовувати медзаклад. Криворізька районна військова адміністрація тоді допомагала ставити нові двері та планувала підмогти з заміною опалення.

— Ось наш нинішній робочий корпус, — каже Наталія. — Тут у нас буде красивий санвузол, нам його роблять, бо в проєкті його тут не було. І нам також надали пральну машинку, ми її тут хочемо встановити.

Уже в коридорі Наталія показує на акуратно складені під стіночкою будматеріали, і каже, що це все для облаштування санвузла. Далі веде нас на другий поверх у педіатричний кабінет, знову дякуючи «Медичному корпусу», який допоміг його обладнати. Лікарка-педіатриня Людмила Сапіта зустрічає нас привітно і ділиться своїми радощами:

— Усе відновлюється, повертаються діти з мамами. А ще в цьому місяці в нас уже є новонароджені! То відновлюємося потихеньку.

Оглядаємо кабінет: тут і сповивальний столик, і шафа з ліками, і етажерка для медпрепаратів і матеріалів, і кушетка, і старенька дерев’яна конструкція для вимірювання немовлят. Нас зацікавлює стетоскоп — Людмила Олександрівна розповідає, що, коли росіяни зайшли в село і захопили будівлю лікарні, медики вже не мали доступу до своїх кабінетів. І аж після деокупації, коли військові перевірили всю будівлю і директорка ЦПМСД обходила розграбовані та поруйновані кабінети, в одному з них знайшла цей стетоскоп — і повернула педіатрині.

Наступна точка нашої імпровізованої екскурсії — амбулаторія в селі Потьомкине. За словами Наталії Корнієнко, коли Сили Оборони України звільнили село, тут мешкала лише одна людина. Люди поступово повертаються, відбудовують домівки. Хоча й тепер, коли ми їдемо селом, бентежать не відновлені дахи багатьох хат, які нагадують кістяки… Утім, зараз у селі, як розповіла Наталія Корнієнко, близько 100 мешканців і мешканок.

— У Потьомкиному в нас була лікарська амбулаторія загальної практики. Село було зруйноване майже стовідсотково, але відроджується. Надіємося, що з приходом весни люди ще більше повернуться… Розумієте, був час, коли ми приїздили, і крім котів і собак, взагалі нікого не зустрічали… А зараз можна навіть приїхати і поздоровкатися…

‍Під’їжджаючи, орієнтуємося на покрівлю модульного будиночка, розташованого біля адмінбудівлі з відновленим дахом. Це центр Потьомкиного.

— Тут в одній будівлі була бібліотека і амбулаторія, ну, так вийшло, — каже Наталія Корнієнко. А ми собі думаємо, що гарно ж вийшло: приходить людина на прийом, і поки чекає своєї черги, може взяти почитати книжку. Проте поки що бібліотека на паузі через суттєві пошкодження приміщення, значну частину бібліотечного фонду завідувачка евакуювала.

Біля цієї частково пошкодженої адмінбудівлі — модульний будиночок амбулаторії.

— Це наш тутешній медичний центр, — каже Наталія Корнієнко. — Нам надали повністю все. Тут є санвузол, бойлер, усе працює. Є генератор, щоб було все включено, щоб вода не позамерзала, коли були морози. Зараз вмикаємо лише за потреби, бо маємо економити, це все кошти. Проводимо тут різні медичні маніпуляції — інфузійні, внутрішньовенні, ставимо крапельниці.

Біля будівлі амбулаторії на нас уже чекають кілька місцевих мешканок.

— Як бачите, у нас село розбите дуже. Люди деякі вже отримали сертифікати на відновлення, — продовжує розмову Надія Голінська, теж мешканка Потьомкиного. — Ми в окупації були півтора місяці, у нас дитинка народилася 23 січня 2022 року, то ми 1,5 місяці провели тут. У доньки молоко пропало, не було чим годувати. Годували коров'ячим молоком, але дитині було погано, то вирішили виїхати, випросилися в окупантів, і нас випустили пішки.

— Не було жодної вцілілої хати, ні одної… Якщо тільки вікна-двері побиті, то не пошкоджене вважалося… Більшість були повністю зруйновані. Тепер потихеньку відбудовуємося… Дякуємо, що поставили оцю амбулаторію, хоч є де зупиниться лікарям і нашій Олічці і прийняти нас, голодранців, — каже Надія і пояснює: — А як же нас іще назвати, якщо все життя дбали — а нічого не залишилося? Я от щосуботи звертаюся до Олічки тиск поміряти, бо нема за що купити апарат додому, а наш не знаю, де подівся в період окупації, не знаю, кому вони там тиск міряли, сволота…

Олічка, про яку згадує і Надія Голінська, і Наталія Корнієнко – це тутешня фельдшерка. Вона разом із двома дітьми повернулася в село. Її будинок також був розбитий, але його полагодили. Тож тепер живе і працює тут, постійно на телефоні, консультує, їздить на виклики.

Повертаючись із Наталею Корнієнко у Високопілля, ще раз дивимося на кістяки хат Потьомкиного, і тепер де-не-де проглядає сонце.

— Водопостачання вже тут відновилося, світло є, інтернет є. Село живе, — підсумовує нашу поїздку директорка Високопільського центру первинної медико-санітарної допомоги Наталія Корнієнко.

На прощання Наталія радить нам нещодавно відкрите у Високопіллі кафе, і ми вирушаємо обідати в цей заклад.