ВИМАГАЮТЬ ПОВАГИ

ДО СЕБЕ ТА ДО ЗАГИБЛИХ
Андрій Власенко,
журналіст "Експерт-КР"
Дві історії, які показують ставлення до захисників. В одномувипадку до живих, в іншому до мертвих. Люди, про яких йдеться, живуть у КривомуРозі. Але подібні ситуації могли б виникнути будь-де в Україні. Адже це все єне прикрою випадковістю, але ознакою системних явищ. Так сталося, що ці історії ми почули в один день.

Спочатку була розповідь Юрія Батури.
Зпочатком повномасштабного вторгнення працівник КЖРК Юрій Батура сам пішов до військкомату.31 березня 2022 року був призваний до лав ЗСУ. Служив зенітником, бувоператором ПЗКР. 26 травня 2022 року отримав контузію. Пройшов лікування, аленаслідки залишилися. Головні болі, особливо через зміну погоди, безсоння. Через контузію загострилися проблеми зіспиною, які з’явилися ще до війни. Діагноз — грижа міжхребцевих дисків. Післяоперації у військовому шпиталі два місяці тривала реабілітація. Після цьогоЮрій Батура за станом здоров’я був комісований. МСЕК призначив 3 групуінвалідності.
Юрій Батура з побратимом, Гуляйпільський район,
Запорізька область, травень 2022
Повернувсяна підприємство, на своє попереднє місце роботи. Але керівництво зобов’язалопройти медкомісію в інституті профзахворювань і одночасно відправило його увідпустку. Комісію не пройшов і не отримав допуск до підземних робіт.
Юрій Батура на роботі
Підчас відпустки пішов на лікарняний через болі у спині. Потрібні були дорогімедикаменти, на купівлю яких Юрій брав кредит. Коли приніс на підприємстволікарняні, йому було відмовлено у відшкодуванні. Після цієї відмови, ЮрійБатура звернувся до юриста. Юрист допоміг написати лист-звернення напідприємство з вимогою виплатити гроші. Після цього до Юрія приїхав працівниквідділу кадрів і показав наказ про недопуск до підземних робіт та запропонуваврозписатися під цим наказом заднім числом, або без числа. Юрій відмовився.Працівник відділу кадрів сказав, що лікарняні не можуть бути виплачені напідставі: а) висновку інституту профзахворювань про недопуск до підземнихробіт; і б) оскільки Юрій не працював, у нього немає середнього заробітку.
При цьому, перебуваючи на лікарняному, Юрій Батура отримувавтабелеграмми, в яких зазначалися відрахування соцвиплат.Паралельно КЖРК пропонував Юрію перейти на інші посади, намінімальну заробітну плату від чого він відмовився. В підсумку Юрія Батуру було звільнено за статтею. Алечоловік не має претензій до підприємства через звільнення. Він домагаєтьсявиплати йому лікарняних. Сума близько 120 тисяч гривень. «Я чужих грошей невимагаю, я намагаюся вибити своє».
ЮрійБатура пропрацював на КЖРК 18 років. З 2004 по 2010 був гірничим майстром. З2010 по 2022 працював ГРОЗом (гірник очисного забою). 18 років підземногостажу. Тричі отримував нагороду кращого спеціаліста серед молоді. Нагородженийобласною грамотою. Кілька років був бригадиром дільниці. «Тепер, як втративздоров’я, і в армії не потрібен, і тут непотрібен».
Другарозповідь Оксани Соколовської. Її син Сергій служив у ДШВ, загинув у Луганській області. Його поховали на кладовищі селища Широка Дача. Тут є ще близько 20 могил загиблих захисників. Є 2014 років, є пізніші роки, але більше половини це загиблі 2022-2023 років. Сергій Соколовський загинув 6 листопада 2022 року.
Оксана Соколовська, серпень 2023
Миприїхали туди разом з мамою. До кладовища веде відсипана щебнем дорога.Виглядає так, що дорогу покращили у такий спосіб нещодавно, а раніше тут булазвичайна сільська ґрунтовка. Біля самого кладовища проїжджа частина плавнозливається з місцями поховань. Межі між дорогою і кладовищем немає, томуабсолютно не зрозуміло, де закінчується земля, на якій має бути дорога, і депочинається земля, на якій має бути кладовище.
Вцьому і є головна претензія Оксани Соколовської. «Машини їздять по головаххлопців». І дійсно, недоречна близькість дороги і могил одразу привертає увагу. Можна зрозуміти, як гостро на це реагують рідні загиблих.
Оксана розповіла, як на якомусь публічному заході підійшла до Вілкула (не уточнила Юрія чи Олександра) і попросила зробити щось. Після цього, як вона каже, дорогуі відсипали щебнем. Але вона домагається, щоб могили були огороджені віддороги.
Чизверталися ви до місцевого самоврядування? Ще не зверталися. З’ясовую, що кладовищезнаходиться на території Карпівської громади. Голова Степан Степанович Олійник.Телефоную, пояснюю ситуацію, перепитую, чи кладовище відноситься до громади.
- Відноситься, але туди приїжджають з Кривого Рогуі хоронять як хочуть і коли хочуть
- Чи можемо зустрітися і записати ваш коментар проце окремо?
- Я сьогодні не можу
- А взагалі зможете дати коментар?
- Не хочу
Біля могил загиблих з’являються ще люди. З’ясовується, що це працівники виконкому Інгулецької районної в місті ради (Широка Дача практично зливається з житловим масивом Інгулець). Вони прийшли до кладовища, щоб побачити наслідки нещодавнього акту вандалізму. Хтось позривав прапори та поламав флагштоки. Постраждала і могила Сергія Соколовського. На його могилі було два прапори: України та ДШВ від побратимів. Прапор України не чіпали, а ДШВ — зник.
Працівниця виконкому розповіла, що вони приїхали, тому що виконком вирішив за власною ініціативою відновити прапори та флагштоки на могилах. Оксана Соколовська звертається зі своїм питанням, що потрібно встановити огорожу. Працівниця каже,що це питання Карпівської громади. Оксана справедливо обурюється. Говорить, щонаші діти воювали і загинули за Україну, вони не ділили Інгулецький район і Карпівську громаду.
Зв’язуюся з начальником Криворізької районної військової адміністрації. Зрештою, і Карпівська громада, і місто Кривий Ріг підпорядковуються саме їй. Чіткої відповіді на запит Оксани Соколовської теж немає. Підтверджується те, що з Кривого Рогу приїжджають ховати не питаючи голову Карпівської громади. Але начальник РВА каже, що нещодавно якийсь суб’єкт господарювання виграв тендер на благоустрій кладовища і огорожа начебто має з’явитися. Сказав, що подумає хто може прокоментувати цю ситуацію окремо для відео.
Могили військових на кладовищі селища Широка Дача
Нацьому ми з Оксаною поїхали назад. Вона подякувала, що ми відгукнулися на проблему, але насправді, дякувати немає за що. Появу огорожі на кладовищі ми поки що не наблизили. Навпаки, стали свідками якоїсь організаційноїнеспроможності. Голові Карпівської громади воно наче створює якісь непотрібні незручності. Криворізька влада (хто б це не був персонально) приймає рішення лише на свій розсуд, районна військова адміністрація наче взагалі ні при чому. Районна у місті рада проявляє власну ініціативу. Загального підходу немає, єдиного порядку немає, єдиного бачення як мають виглядати військові поховання немає. Але всі без виключення на словах погоджуються, що ситуація нехороша.