Це історія про потрійне відновлення: про те, як у Кривому Розі відновлювали стару будівлю, щоб розмістити тут простір відновлення військових і цивільних, і в процесі цього відновили фрагмент історії Кривого Рогу і кількох криворізьких сімей.
— У 2023 році ми, «Об'єднання Відповідальних Громадян» досить стихійно розпочали, мабуть, наймасштабніший наш проєкт, — каже голова громадської організації Юлій Морозов. — Ми відновлюємо стару будівлю, щоб перетворити її на простір відновлення військових і цивільних.
Цій будівлі майже сто років. Зараз тут триває масштабна реконструкція
Тоді, у 2023-му, «Об’єднання Відповідальних Громадян» (ОВГ) проводило краудфандингову кампанію, щоб зібрати гроші для викупу цієї будівлі. А викупивши, працювали над концепцією простору, який вирішили назвати «Гарт». Зараз, за словами голови організації Юлія Морозова, формується команда, яка на базі цього простору буде займатися фізичним, психологічним і соціальним відновленням постраждалих від війни. А в самій будівлі, як ми бачимо, триває масштабна реконструкція. Цей будинок зведено в 1931 році в популярному тоді стилі конструктивізм. У різні часи тут містилися різні установи та організації, а потім він стояв порожній.
Олександр Падалкін давно цікавиться краєзнавством. Кілька років тому він допоміг нашому медіа зняти сюжет про велику настінну мозаїку в одній із установ Кривого Рогу.
— Коли я вперше сюди зайшов, у мене була велика цікавість, — розповідає Олександр Падалкін, комунікаційний менеджер ГО «Об’єднання Відповідальних Громадян». — Я заходив у кожну кімнату і цілеспрямовано дивився, чи є тут якісь артефакти, які можуть мати історичну цінність. Більшість кімнат були пустими, та, дійшовши до кінця коридору, я зазирнув у крайню комірчину і побачив якісь старі газети, інший мотлох, і поміж тим було щось, схоже на фотоплівки. Плівок виявилося багато, і вони були в поганому стані. Олександр переглянув їх і побачив, що там збереглися сюжети, але не було зрозуміло, яких років. Тоді Олександр зателефонував давньому товаришу, Денису Шаталову, який є професійним істориком.
Історик Денис Шаталов уже близько 8 років колекціонує фото побутової історії Кривого Рогу
— І ми домовилися, що я візьму плівки до себе, почищу і оброблю первинний масив, — продовжує Денис Шаталов. — «Об'єднання Відповідальних Громадян» вчинило дуже відповідально, зберігши ці плівки. Я вже років вісім як історик колекціоную світлини, і мені часто їх приносять зі смітника. Тобто вигасла родина, і світлини лишилися нікому не потрібні. А тут дуже пощастило, що Олександр не дозволив, щоб їх просто зібрали в черговий пакет зі сміттям і вони були б остаточно втрачені. Після вивчення масиву стало ясно, що певний відсоток кадрів зберігся, що сюжети справді цікаві і становлять певну історичну цінність.
Світлини були викладені у фб-спільноті "Криворізька старовина"
— Ми вирішили поділитися цими кадрами в Facebook-спільноті «Криворізька старовина», яка є локальним історичним ком'юніті нашого міста, — каже Олександр Падалкін. — І ці публікації почали коментувати різні люди — і ті, хто знали зображених на фото людей, і ті, хто самі були на знімках. Це таке маленьке диво. Серед тих, хто коментували, виявилися дві жінки, які на фото зафіксовані маленькими дівчатами. Ми почали з ними спілкуватися, і вони зізналися, що були вражені кількістю теплих коментарів під цими постами.
Юлія Овсяннікова була здивована, побачивши на фото себе маленькою дівчинкою
— Одного вечора я приїхала додому з роботи і гортала стрічку фейсбуку, як усі це зазвичай роблять, — розповідає Юлія Овсяннікова, героїня кількох фото.— І в цій групі я побачила себе і дуже здивувалася. У мене було таке відчуття, ніби хтось заліз у мій потаємний дитячий альбом і дістав ці фото. Я розуміла, що це не так, бо там було багато фотографій, яких я навіть ніколи не бачила і яких у мене нема. Я почала писати в групі та з подивом дізналася про всю цю історію. У коментарях до постів у«Криворізькій старовині» поділилася спогадами донька автора всіх цих фотографій, Оксана Піддубна:
Це моє дитинство! На фото мій батько, я... Наш собака. Але я не знала, де ці негативи, інакше давно забрала б їх як пам’ять… Напевно, поки тато працював у НДІ, плівки лежали в лабораторії, разом із робочими плівками. Тато дуже захоплювався фотографуванням, і мене в дитинстві навчав.
Я пам’ятаю це приміщення! Я проводила в дитинстві дуже багато часу в цьому інституті, зі своїм батьком. Разом ми часто проявлялиі друкували фотографії в лабораторії інституту.
Як дивно раптом знайти людей, які знали мого тата ще з юності…
На кількох знайдених фотографіях був і сам Вадим Піддубний, який зробив усі ці світлини. На деяких він знятий серед інших людей, а одна — практично портретна.
Автор знайдених фото, Вадим Піддубний, разом зі своїм псом
— А на цій фотографії — працівники інституту взимку, — каже Олександр Падалкін, показуючи нам одне з фото. — І я вважаю з 99%-ю ймовірністю, що це — саме те місце, тобто, ми, виходить, зараз стоїмо на точці, з якої зроблено цю фотографію. Ми, по суті, перенеслися на 50 років назад, у кінець 1970-х - початок 1980-х років. Так по краплинах і відновлюється історія. На деяких знімках Денис і Олександр розгледіли торбинку, яку тоді називали «авоська», — такі часто використовували, щоб носити зокрема пляшки. Такі побутові картини — чи не найцінніше, що є серед знайдених фото, на думку Дениса Шаталова.
— Вадим Піддубний знімав життя колективу, наприклад, радянські вибори десь 1980-х років, — каже історик. — Ми можемо навіть проводити паралелі: вибори без виборів тоді — і вибори без виборів зараз у Російській Федерації — абсолютно все те саме… Або, наприклад, одна з найцікавіших у краєзнавчому плані світлин — це сцена вуличної торгівлі у нинішньому парку Мершавцева, тоді це був парк імені газети «Правда». Ось стоїть жінка, біля неї ятка, там якісь напої…
Виносна торгівля в парку Мершавцева (тоді ім. газети "Правда") в 1970-х роках
Майже в усіх містян є по декілька знімків у цьому парку, але знімають люди зазвичай себе, а на таких дрібницях, як тут, мало фіксуються. А завдяки таким фотографіям ми можемо досліджувати тодішній міський побут. — Я Кривий Ріг люблю, це моє місто, моє дитинство, і завжди, коли можливо, я приїжджатиму сюди, — каже Юлія Овсяннікова, яка мешкає за кордоном. — Спасибі таким людям у Кривому Розі, які цікавляться історією міста, це дуже цінно! Олександр Падалкін зауважує, що, коли він знайшов плівки в комірчині, вони хоч і лежали засипані непотребом, але не здавалися викинутими.
На очистку й опрацювання плівок пішло кілька місяців
— Вони здавалися покинутими в поспіху або загубленими, — розповідає Олександр. — Було схоже, що хтось їх знайшов, не зрозумів їхню цінність і розкидав, а потім уже на них падало листя та все інше… Команда, яка працює над створенням простору відновлення в цих стінах, сподівається, що ще знайдуться люди, які, можливо, мають у своїх сімейних альбомах надруковані з цих плівок фото. А може виявитися, що це справді унікальні кадри, досі ніким не віддруковані.
Юлій Морозов каже, що "Об'єднання Відповідальних Громадян" націлене на всебічне відновлення людей, зокрема й сімейних історій
— Ми в Ізраїлі вивчали досвід відновлення людей, — розповідає Юлій Морозов, — і чули там про важливість оточення людини, її сім'ї, тяглості, історичної пам'яті. Коли розумієш, що ти не просто якась безрідна істота, а що тут були люди до тебе і будуть після тебе, що тут жили твої діди-прадіди і житимуть твої діти — усе абсолютно інакше виглядає. У таких умовах і цінність життя людини стає ще більшою, особливо тих людей, які зараз пишуть історію, віддаючи життя і здоров'я. І ми як суспільство зобов'язані подбати про них, допомогти їм відновитися в усіх сенсах — фізичному, психологічному, соціальному. І зокрема подбати, щоб історія їхніх родин, їхнього роду продовжувалася.
Ми створили цей матеріал як учасники Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win
