Людині зав’язують очі, заводять до темної залу й пропонують на дотик визначити предмет або на слух вгадати музичний інструмент. Або ж пропонують торкнутися картини і осягнути закладений там сенс. І це відбувається під акомпанемент співу видатної української оперної виконавиці Соломії Крушельницької. Так у криворізькій галереї ArtCraftOil впроваджують інклюзивний підхід до сприйняття мистецьких творів. Тут створили простір, де люди можуть не лише відчути мистецтво на дотик і звук, а й творити власні роботи.
Як галерея стає інклюзивною
Картини, яких люди можуть торкатися, виконані в техніці неопікторіалізму — це зображення з рельєфною фактурою та об’ємними елементами, які можна сприймати не лише візуально, а й на дотик. Наприклад, на одній із картин циклу «На березі Тірренського моря» зображене морське узбережжя: небо, море, пляж, пісок та перевернутий човен. Завдяки рельєфу людина з порушеннями зору може тактильно розрізнити окремі частини композиції.
Торкаючись цих картин і слухаючи автентичний запис оперного співу Соломії Крушельницької, люди з порушеннями зору згодом слухають тифлокоментар — опис, який допомагає зрозуміти сенс проєкту. Голос пояснює, куди саме потрібно рухати руками та які елементи можна відчути під час тактильного сприйняття роботи. Так картина перестає бути виключно візуальним об'єктом і стає доступною для сприйняття через дотик і звук.
Такий формат змінює сам спосіб взаємодії з мистецтвом: людина з порушеннями зору може не лише почути опис картини, а й самостійно взаємодіяти з її елементами через дотик.
Наприклад, от уяви, що ти маєш контузію, і декілька днів, місяців ти не бачиш. І щоб тренувати свою зорову пам'ять, ти можеш ходити на такі виставки, бути соціалізованим, — каже Світлана Ткаченко.
Про етапи творчої трансформації
Восени 2021 року на березі Тірренського моря в місті Ф’юмічіно Світлана Ткаченко зробила фотографію, завантажила її на смартфон і за допомогою спеціальної програми перетворила знімок на картину. Згодом, після тривалого процесу творчих пошуків (про нього ми розкажемо в одному з наступних матеріалів) виникла колекція, яка стала особистим експериментом мисткині з перетворення фотографічного зображення на мистецький твір.
Важливим етапом для Світлани Ткаченко стало навчання в магістратурі Львівської Національної академії мистецтв. Працюючи над своїм науковим дослідженням та дипломним проєктом, вона відвідала форум креативних індустрій. Там на зустрічі з Першою леді України Оленою Зеленською представляли книжку для людей із порушеннями зору.
Вони беруть шрифт Брайля, накладають на звичайний текст — і вже цю книжку можуть разом читати і людина, яка не бачить, і та, що бачить. Це ж цікаво вже. А уявіть, що ця книга буде з ілюстраціями! І їх можна «помацати», і вони будуть не чорно-білі, а кольорові. І тепер людина, яка сидить поруч, не буде постійно думати про те, що ця інша людина має порушення зору. І пані, яка представляла цю ідею (вона, до речі, є викладачкою Академії і має порушення зору), каже: «Моя мрія — робити такі книги, щоб діти, і батьки, і бабусі, — усі разом читали таку книгу і розглядали картинки». У тій книзі була маленька ілюстрація. І побачивши це, ми зрозуміли, що моя неопікторіальна картина, — це практично те саме!
Це усвідомлення стало одним із поштовхів до розвитку інклюзивного напрямку в роботі ArtCraftOil. Якщо рельєф, фактура та об’єм уже були складовими неопікторіальних робіт, їх можна було використати для того, щоб залучити до взаємодії з мистецтвом людей із порушеннями зору. І вже невдовзі в галереї ArtCraftOil поруч із традиційними картинами з’явилися спеціальні QR-коди — відвідувачі й відвідувачки могли зчитати їх за допомогою смартфона, щоб увімкнувся аудіоопис полотна.
Найголовніше, що людей ніхто не змушував, а вони самі виявили ініціативу і зробили таку інклюзивну річ — це дійсно заслуговує на повагу, — наголошує Юрій Понькін, голова ГО «Рух без меж».
Згодом у галереї почали власним коштом проводити майстер-класи для людей із порушеннями зору, а створені роботи виставляти в залах.
Простір, що розкриває таланти
До громадської організації «Рух без меж» входять люди з різними інвалідностями. Є серед них дівчата з порушеннями зору, які спочатку просто відвідували галерею ArtCraftOil, а згодом почали проводити там майстер-класи.
Юліанні Кундуєвій — незрячій художниці, майстрині бісероплетіння, акторці інклюзивного театру — про галерею розповіла подруга з «Українського товариства сліпих» (УТОС), яка перед тим відвідала виставку неопікторіальних картин.
Юліанна називає ArtCraftOil особливим простором для незрячих людей. За її словами, у звичайних картинних галереях люди з порушеннями зору не мають достатнього доступу до мистецтва. І підкреслює, що таке відкрите інклюзивне мистецьке середовище є тільки в Кривому Розі.
Це неймовірно! — каже Юліанна Кундуєва.
Я багато подорожувала Україною від Львова до Харкова, але таких місць не знаю, де на постійній основі можна було б виражати свої емоції, почуття та бажання на полотні, у скульптурі, поп-арті або будь-де. Знаю, що, наприклад, у Луцьку відбувалися події, присвячені незрячим людям, але це була просто розважальна подія, де люди малювали.
Незабаром Юліанна матиме почесну місію представляти на виставці в Чернівцях картини кількох людей із порушеннями зору, створені в галереї ArtCraftOil у межах проєкту «Синергія». У Кривому Розі ці роботи були презентовані на одній із подій культурно-громадського центру «Шелтер+». З 4 по 23 листопада їх можна буде побачити в Чернівецькому обласному художньому музеї, де вже близько року в постійній експозиції представлена частина колекції тактильних картин Світлани Ткаченко.
За межами галереї
Для Кривого Рогу галерея ArtCraftOil залишається унікальним мистецьким закладом. Але й по Україні подібних ініціатив обмаль.
У Дніпровському художньому музеї реалізовано проєкт «Мистецтво за межами зору», де експонуються спеціальні картини з тифлопокриттям та копіями для дотику. У постійній експозиції Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків розміщено тактильні копії з глини для частини експонатів, а також розроблено 7 спеціальних альбомів, що містять по 17 пластикових тактильних копій головних шедеврів колекції та рельєфні портрети засновників. У межах інклюзивних програм Харківського художнього музею створено об'ємні горельєфи зі штучного мармуру, виставлено тактильні копії відомих полотен, як-от «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» Іллі Рєпіна, «Прогулянка» Альбрехта Дюрера та «Надягають вінок» Костянтина Трутовського.
Окрім перелічених державних закладів інклюзивний підхід використовують і в приватному Музеї у темряві «Третя після опівночі» («03:00»). У межах виставки «Живопис на дотик» тут представили відомі картини у двох форматах: оригінальне кольорове зображення на полотні та його тактильна версію, яку можна досліджувати руками. Для окремих робіт також використовували додаткові тактильні об’єкти, звуки та запахи, щоб допомогти відвідувачам краще зрозуміти зображене. Твори можна переглянути в Музеях у темряві в Києві та Львові, а також у межах пересувних виставок, що подорожують Україною.
Мистецький підхід для залучення людей із порушеннями зору до культурного життя є особливо значущим на тлі загальної ситуації з безбар’єрністю, зокрема і в Кривому Розі. За результатами міського моніторингу за 2024 рік, із 1413 обстежених об’єктів лише 15,6% були визначені як безбар’єрні. Ще 44,6% об’єктів визнали частково безбар’єрними, а 39,8% — бар’єрними.
Незряча людина сидить вдома весь час, — каже Юліанна Кундуєва.
Наше місто не пристосоване для того, щоб така людина могла самостійно кудись вийти з тростиною. На ту тростину накидаються собаки, люди поводять себе не дуже адекватно, ти можеш випадково вдарити тростиною по чиїсь машині, де заборонено паркуватися, і на тебе можуть нагримати.
На проблемах безбар’єрності в Кривому Розі наголошує і голова ГО «Рух без меж» Юрій Понькін. Він зазначає, що людям з інвалідністю загалом важко пересуватися містом, зокрема і добиратися до картинної галереї ArtCraftOil.
Навіть людині без інвалідностей дістатися до Довгинцівського району, доїхати до вокзалу й знайти цю локацію — завдання непросте, — підкреслює Юрій Понькін.
Для людини з порушеннями зору така мандрівка можлива лише в супроводі родичів, друзів чи знайомих, які знають, як правильно їм допомогти. Інклюзивного транспорту до галереї не існує… І це вже відповідальність міської влади — створити такі умови.
Досвід галереї ArtCraftOil зокрема показує, що доступність мистецтва для людей із порушеннями зору можна розширювати через адаптацію творів. Рельєфні елементи, тактильне сприйняття та аудіосупровід можуть стати інструментами, які використовуватимуть галереї, музеї та культурні установи, щоб залучати незрячих людей до культурного життя та творчого процесу.
Світлана Ткаченко відкрита до співпраці з іншими мистецькими та культурними інституціями, які прагнуть створювати подібні проєкти, і може передавати їм напрацьований досвід.
