Школа, яку показали на Євробаченні

11 жовтня 2022 року внаслідок влучання російської ракети була зруйнована Великокостромська гімназія. Відтоді будівля стоїть руїною. Учасниці Євробачення-2024 від України, Альона Альона та Джері Хейл, повідомили про спільний із UNITED24,Visa та Ощадбанком збір коштів на відновлення Великокостромської гімназії. Ми поїхали до Великої Костромки, щоб на власні очі побачити поточний стан гімназії.
Через півтора роки після бойових дій у селищі багато чого вже відновлено. Видно відремонтовані або нові дахи на будинках, нові вікна, полагоджені паркани.

У центрі селища біля будівлі старостату зустрічаємося з Ольгою Шайтановою. Вона є старостою Великої Костромки з 2020 року, а до того 40 років працювала вчителькою молодших класів у Великокостромській гімназії. У 2022-му вона не виїжджала і постійно знаходилася в селищі. Староста проводить нас до будівлі гімназії.

— Ми розпочали роботу над відновленням нашої гімназії одразу після влучання ракети, — каже Ольга Шайтанова. — Ми звертали увагу всіх представників благодійних фондів, які працювали на нашій території, і постійно акцентували на тому, що в селі має бути школа, має бути освіта, бо без відновленої школи освіта може просто зникнути.

Староста селища знайомить нас із Тетяною Магдою і ЛюдмилоюТаранович, які стали «амбасадорками» гімназії в просуванні ідеї її відновлення.

— Одного дня ми вирішили записати відео про нашу школу, якою вона була, як тут вчилися діти, —розповідає Людмила Таранович. — І нам дуже пощастило потрапити в проєкт платформи UNITED24, яка тепер збирає кошти на відбудову нашої школи.

Людмила Таранович є вчителькою історії, а її колежанка Тетяна Магда є асистенткою вчителя і працює в гімназії з дітьми, які мають особливі освітні потреби. Між обома «амбасадорками» було певною мірою розподілено обов’язки.

— Уже в рамках проєкту ми брали участь в зйомках кліпу для Євробачення, — говорить Тетяна Магда. — Знімалися не тільки ми, але й вчительки з різних зруйнованих шкіл, волонтерки. Основна думка цього кліпу — незламні жінки України. Є інформація, що по Україні зараз зруйновано близько 2 000 шкіл, і нам справді дуже пощастило, що саме нашу гімназію відібрали для того, щоб збирати гроші на відбудову.

— Ми взяли з собою багато дитячих малюнків, на яких було написано: "Хочу в школу", — розповідає Тетяна Магда. — Ми купили невеликі брелоки з ангелами, і коли йшла підготовка до пресконференції, ми зайшли до дівчат у гримерку. Їм дуже сподобалося, як їх намалювала дівчинка, яка ходить до п'ятого класу. Потім ми вручили їм ці талісмани, ангелочки, і ми разом сфотографувалися. Вони говорили, що ми — героїчні люди. Але ми всім казали: ми не героїчні, ми звичайні люди, як всі в нашому селі та навколишніх місцевостях, де були військові дії. Ми просто живемо, робимо свою роботу, виховуємо і навчаємо дітей.

Знайомимося з Ольгою Дашко. Офіційно її посада — завідувачка Великокостромської гімназії-філії Зеленодольського ліцею №2 Зеленодольської міської ради Дніпропетровської області. Але будемо називати її по-простому директоркою школи.

— Я працюю в цій школі 45 років. Коли її збудували, я була ученицею 9 класу. Ви бачите, що наша школа розташована в такому гарному місці. Тут колись було три сільські озера і дуже багато квітів, особливо ромашок. У школах тоді налічувалося 810 учнів, не вистачало класів, було по два-три паралельні класи, було гамірно, було шумно, було весело. Ми буквально жили в цій школі, ми за нею доглядали — це наше рідне.

Ольга Сахно згадує, що передувало руйнуванню школи. Протягом весни-літа 2022 року будівля вже була пошкоджена. Обстріли села були постійними, прилітало, звичайно, і в школу. До російських позицій навпростець було до 4 кілометрів, тому тут літало все: арта, міномети.

— 30 вересня 2022 року росіян відігнали від села, і ми були впевнені, що наш навчальний заклад таки вціліє. Але в ніч з 10-го на 11 жовтня ми почули два вибухи. Одна ракета не долетіла до школи, а друга влучила в перехід між школою та спортивним залом.

Картина руйнувань масштабна. Подібні руйнування влітку 2022 року ми бачили зокрема в місті Апостолове Дніпропетровської області. Там росіяни зруйнували дві школи. Тоді казали, що то були ракети С-300, перероблені на балістичні.

Ми проходимо всередину будівлі гімназії, і директорка показує актову залу, у якій уламками пробиті батареї опалення, пошкоджені стіни та стільці. Зараз на сцені актової зали лежать книжки зі шкільної бібліотеки. Їх знесли сюди після влучання ракети, бо ходити на третій поверх до бібліотечної кімнати напівзруйнованою будівлею стало небезпечно. Тому книжки дітям зараз видають тут.

Ольга Сахно показує кабінет директора. Велика кімната, вікна забиті OSB-плитами. Директорка розповідає, що під час бойових дій вікна тут і в інших кабінетах та класах забивали багато разів, бо їх постійно било осколками.

Далі йдемо до кімнат дошкільнят. Тут залишилися тумбочки з дитячими черевичками та іграшками. На стінах — відбитки дитячих долоньок та інші малюнки, які зазвичай є в таких приміщеннях.

— На жаль, ця кімната, яка колись була сповнена життя та тепла, зараз переповнена речами, що лишилися після обстрілів. Наші нагороди, кубки, які колись були призами у спортивних змаганнях, тепер стоять як сумне нагадування про те, що спортивного залу більше не існує. Коли хлопці вперше побачили руїни залу, вони запитали мене, чи збереглися їхні кубки. Я відповіла: "Хлопчики, ми їх відшукали, ось вони стоять".

Ольга Сахно говорить, що багато речей забрали батьки, а вціліле шкільне обладнання вивезли до інших шкіл та дитячих садочків у Зеленодольськ (місто, яке є центром об’єднаної територіальної громади, до якої належить і Велика Костромка), — комп'ютерну техніку, книги, нові матраци, кухонне начиння, — щоб зберегти все, бо сподіваються на відновлення.

Ідемо темним коридором. Світимо під ноги ліхтариками телефонів. Ольга Сахно зупиняється біля дверей, на яких написано «Кабінет початкових класів». Двері забиті, бо за ними, за її словами, «безодня».

Директорка показує годинник, який висів у кабінеті початкових класів. Діти вчилися за ним розуміти час. Вибуховою хвилею його викинуло в коридор. Стрілки годинника зупинилися на першій годині 27 хвилин. Це час влучання російської ракети.
‍

Ходимо далі школою. Заходимо до кабінету інформатики. Дошку прикривають відклеєні шматки шпалер. Піднімаємо один із них і читаємо на дошці напис: «Україна, кохаю тебе». Імовірно, напис залишився ще від святкування Дня святого Валентина у 2022 році.

Далі кабінет іноземної мови, за ним — кабінет психологічного розвантаження. Тут руйнування від влучання танкового снаряду. Стіна побита осколками. Будівельне сміття та уламки знищених меблів давно поприбирали.

— Ми зберігали школу, як тільки могли, — говорить Ольга Сахно. — На даху ми нарахували 198 величезних дірок. Восени 2022 року жителі села, працівники школи, випускники і випускниці — усі старалися до холодів закрити ці дірки для того, щоб зберегти школу.

— Російська ракета вбила нашу рідну альма-матір, нашу рідну школу, — говорить вчителька історії Людмила Таранович. — Я майже 40 років про працювала в цій школі, тут вчилася, тут вчилися мої діти. Зараз навчаються мої онуки. Ми віримо, що наша школа майбутнього буде найкращою.
‍

Під час нашого спілкування з учительками на шкільному спортивному майданчику з’являються кілька хлопчиків і дівчаток. Учительки Великокостромської гімназії якраз нам говорили про те, що діти дуже хочуть ходити до школи, бо їм не вистачає спілкування. І коли вони приходять сюди, то починають гратися, незважаючи на ці руїни.

— Дитина повинна розвиватися, дитина повинна усміхатися і дитина повинна чекати щось хорошого, — говорить директорка Ольга Сахно.

Наостанок вчительки показують шкільну реліквію. Великий символічний ключ, який будівельники нової шкільної будівлі подарували колективу на останньому дзвонику 1977 року. Ключ від знань, так би мовити. Після прильоту його дістали з пошкодженої частини будівлі.

— У нас є дуже цікава ініціатива, — говорить Ольга Сахно. — Ми вже замовили маленькі ключики-копії нашого великого ключа. Ми плануємо їх роздавати людям за донати, які будемо вкладати в розбудову нашої школи. І коли наша школа відбудується, усі прийдуть на свято і принесуть свої ключики. І ми на кожному ключику напишемо ім'я людини, яка донатила.

Великокостромська гімназія зараз має моторошний вигляд. Але водночас надворі чудовий весняний день, біля школи граються діти. І коли чуєш дитячий сміх, спостерігаєш за цими дітьми, як вони веселяться і як вони попри все хочуть жити, то, звичайно, це дуже надихає. І справді віриться в те, що Альоні Альоні і Джері Хейл та команді UNITED24 вдасться зібрати суму, яка потрібна для відбудови цієї школи.
‍
І коли ця школа буде нарешті відбудована, і коли відбудеться свято відкриття, ми сподіваємося теж сюди переїхати і зробити репортаж.