Ситуація навколо «зняття» директора Криворізького ліцею №115 загострилася й сягнула точки, коли збурені криворіжці 18 грудня 2025 року вийшли до будівлі Інгулецької райради. Щоб розібратися у ситуації, ми поговорили з двома представницями батьківської спільноти, які відстоюють Плотнікова на посаді директора ліцею — Мариною Уманчик й Вікторією Бондарєвою.
Директора ліцею №115 Кривого Рогу зняли з посади: з чого все починалося
Сергій Плотніков очолює ліцей з 2012 року. Про намір змінити керівника громада дізналася 1 грудня з батьківського чату, і це стало шоком для випускних класів. За словами матерів десяти- й одинадцятикласників, діти сприйняли новину як втрату «другого батька» та удар по психіці в умовах війни й підготовки до вступу.
Марина Уманчик пригадує:
1 грудня в батьківський чат надійшла інформація про те, що Сергій Володимирович (Плотніков, — ред.) з нами прощається. Це була приголомшлива звістка для наших дітей, перш за все. Батьки одразу вирішили збирати підписи й звертатися в департамент освіти міста Кривого Рогу і безпосередньо у відділ освіти Інгулецької ради. Були написані звернення, вони зареєстровані. Крім того, батьки звернулися по юридичну допомогу.
«Програна війна». Що каже про ситуацію ексдиректор ліцею
Сам Сергій Плотніков 3 грудня опублікував на особистій сторінці у Facebook емоційний допис, у якому подякував учням, вчителям, працівникам ліцею та батькам, і натякнув про те, що причиною може бути особиста неприязнь, через яку йому відмовили у перепідписанні робочого контракту.
Я вже не директор ліцею. Я щиро вдячний кожному! За час, за досвід, за емоції і за мене. В мої 32 роки розчерком чужого пера, не зважаючи на досвід, знання і компетенції, я став директором школи, точніше, мене поставили керувати закладом, як і зараз, не зважаючи ні на що, а в мої майже 45 мене прибирають, і також ні досвід, ні знання, ні досягнення не важливі, також нескладна комбінація, розчерк пера — і все. Хочу, щоб Ви зрозуміли — це лише програна війна. Кого і проти кого війна, зовсім не важливо, важливо за що... за СВОБОДУ і ПОВАГУ, — написав Плотніков.
Людяно, щиро, з повагою: батьки розповіли про секрет «популярності» Плотнікова
Звістка, що директор іде з посади, найболючіше вдарила по ліцеїстах.
Коли моя дитина дізналася про те, що директор іде з посади, вона впала навколішки до мене зі сльозами на очах. Вона плакала цілий вечір і просила: «Мамо, зроби, будь ласка, що-небудь, щоб залишити нашого директора. Ти розумієш, за всі ці роки він нам став, як другим рідним батьком», —розповіла мама учениці 10 класу Олександри Абрамчук.
Ба більше, потужну підтримку ліцеїстів директор здобув навіть попри те, що останнім часом, згідно з вимогами чинного законодавства, не викладав дітям шкільні дисципліни. Попри це, Сергій Плотніков знаходив час щодня приходити просто до класу й цікавитися життям своїх вихованців, а також брати участь разом із дітьми в різноманітних активностях. Батьки резюмують: директор ставився до дітей як до своїх: людяно, щиро, з любов'ю, з повагою. А Вікторія Бондарєва додає:
Плотніков завжди цікавився, як у дітей справи, не обмежував ліцеїстів та не будував педагогічний авторитет на страху. Крім того, він активно спілкувався з батьками: двері його кабінету були відчинені для членів родин учнів, а розмови відбувалися у приязній, домашній атмосфері.
Тому не дивно, що свої підписи на зверненні, яке активістки батьківської спільноти ліцею №115 направили до профільних відомств, поставили навіть просто мешканці мікрорайону та військові, зараз безпосередньо з навчальним закладом не пов'язані. Вони дякують Плотнікову за волонтерство й наголошують, що директор «створив комфорт не словами, а руками»: ремонтував приміщення, проводив електрику, налагоджував опалення, облаштовував укриття ще з 2020 року, вивозив тонни будматеріалів разом із батьками.
Це робив він своїми руками. Нам не допомагав ніхто, ні виконком. Ми нікого не просили. Це все робилося власноруч,— закцентувала представниця батьківської спільноти Вікторія Бондарєва.
Наразі ключова претензія громади проста: їм не пояснюють, чому контракт із директором після того, як він закінчився 2 грудня, не продовжили під час воєнного стану? Інших директорів залишали або призначали виконувачами обов’язків.
Криворіжці біля райвиконкому відстоювали директора: що почули від посадовців
Ініціативна група стверджує, що діяла максимально офіційно. 16 грудня 2025 року було подано звернення та повідомлення про зібрання, а вже 17 грудня, за словами ініціаторок, у місцевих телеграм-каналах на кшталт «Это Кривой Рог Детка» та «Типовий Кривий Ріг» почали поширювати відверто неправдиві пости, фактично «вкиди» про протест, його організаторів і самого Сергія Плотнікова. Коли люди намагалися спростувати інформацію в коментарях, їх нібито блокували. Єдине, що залишалося, кажуть учасники, — це масово скаржитися на такі публікації. Кульмінацією стало зібрання 18 грудня ввечері біля Інгулецького райвиконкому. За словами очевидців, прийшло близько сотні, а можливо, й півтори сотні людей.
На зустріч запросили представників влади — начальницю районного відділу освіти, керівництво департаменту освіти, а також заступника міського голови Сергія Мілютіна. Головний запит громади звучав просто: повернути Плотнікова на посаду та пояснити, чому його не залишили керувати закладом у воєнний час, коли кадрові ротації в освіті, на думку людей, мали б бути винятком, а не правилом.
У відповідь начальниця відділу освіти Інгулецького району Антоніна Воробйова наполягала: трудовий договір директора був строковим і завершився, а отже, юридично це не звільнення за порушення, а припинення контракту.
Вона підкреслила, що «роботодавець не зобов’язаний ані пропонувати продовження, ані продовжувати контракт автоматично». Аргумент про волевиявлення працівника посадовиця також озвучувала: мовляв, має бути відповідне клопотання або заява.
Проте учасники зустрічі заперечували: закон не вимагає, щоб директор сам ініціював продовження без пропозиції роботодавця, а влада, якщо вже не планує продовжувати контракт, мала б принаймні завчасно і прозоро пояснити підстави рішення та запропонувати варіанти.
Окрема лінія конфлікту, яка звучала в натовпі дедалі гучніше, — це питання вибірковості. Люди наводили приклади інших шкіл і районів, де за схожих умов директори залишалися на посадах або контракти продовжувалися, і вимагали пояснити, чому «ротація» торкнулася саме ліцею №115.
Якби до нас вийшли і сказали причину, явну причину, чого його знімають з поста директора. Можливо, ми б встали рівнесенько, тихесенько і пішли. До нас ніхто не виходить. Нам ніхто не пояснює ніяких причин, — пояснила позицію ініціативної групи, яка відстоює директора міського ліцею №115, Вікторія Бондарєва.
На це чиновники відповідали ухильно: мовляв, не володіють інформацією про інші райони або інші випадки. Така позиція лише підливала масла в вогонь, бо для громади виглядало абсурдно: керівниця районного відділу освіти не може (або не хоче) порівняти рішення в межах одного району. Люди своєю чергою заявили, що не збираються «розходитися мовчки» і налаштовані боротися далі, звертаючись хоч до Президента, хоч до міністра освіти, аби їх нарешті почули.
Битва за директора: чи міг керівник ліцею стати «незручною фігурою» для міського керівництва
Поки батьки почули лише одне: «роботодавець не хоче продовжувати контракт саме з цим директором». І у них уже закралася підозра: Сергій Плотніков міг стати «незручним» владі, бо підтримував батьків у конфліктах, зокрема навколо тендера «Безпечний простір» і відмовився «ділити кошти».
Частина активістів пов’язує ситуацію не так із контрактною процедурою, як із політичним підґрунтям. Звучали припущення, що директор мав власну позицію та був пов’язаний із депутатською групою, яка конфліктує з місцевою владою, і саме це могло стати справжньою причиною усунення. У натовпі прямо говорили, що рішення нібито ухвалювали «впливові люди» поруч із місцевими політичними фігурами — Вілкулами.
У сухому залишку конфлікт наразі склався такий: влада ховається за формулою «у директора ліцею закінчився контракт», а громада наполягає на справедливості, прозорості й реальному врахуванні думки ліцеїстів і батьків. І поки посадовці відправляють людей у суд, люди вимагають не юридичної відписки, а повернення Сергія Плотнікова на посаду директора ліцею №115. А ще чесної відповіді, чому в умовах воєнного часу рішення ухвалюють так, ніби громади не існує.
