Ми вирушили на Миколаївщину на пропозицію міжнародного фонду IsraAID, який серед іншого допомагає забезпечувати питною водою громади, що постраждали внаслідок російської агресії. Про проблеми з водозабезпеченням Миколаївщини ми, звісно, чули, але детальніше дізналися вже аж коли приїхали. І заразом відкрили для себе цей край із досить несподіваних сторін.
У селі Шевченковому — центрі Шевченківської об’єднаної тергромади — ми знайомимося з Олегом Пилипенком, її очільником, і вирушаємо до села Миколаївське. Дорогою Олег розповідає, що вся придорожня інфраструктура — кафе, СТО, автозаправочні станції, — була пошкоджена чи знищена внасділок російської агресії і досі не відновила роботу.
Про те, як для громади почалася велика війна та як місцеві чинили опір, боролися і допомагали Силам Оборони України, ми розповіли в попередньому блогпості. А тепер дізнаємося про особливості відновлення. У 2022 році громада була дотаційною, а вже у 2023-му стала спроможною, хоча досі, за словами голови громади, доводиться лавірувати для закриття певних потреб.
Один із уже реалізованих напрямків відновлення — водопостачання. В усіх населених пунктах громади водозабезпечення централізоване з артезіанських свердловин, глибина яких становить близько 70 метрів.
На 7 свердловин встановлено сонячні електростанції. У трьох населених пунктах вода подається навіть за блекаутів. На 2025 рік у Шевченківській громаді планують збільшити кількість сонячних станцій вдвічі.
Зрозуміло, що на нас дуже вплинула ситуація з водопостачанням у Миколаєві, тому що, коли окупанти перебили водогін на Миколаїв, у самому місті люди набурили свердловин практично в кожному дворі. І уявіть: півмільйонне місто, яке знаходиться поруч, дуже великими об’ємами забирає воду з надр. Рівень води у свердловинах зменшився. І населення мало проблеми з водопостачанням вже через те, що її стало менше, — розповідає Олег Пилипенко.
У 2023 році вдалося на 70% запустити мережу каналів. Також через територію громади прокладають новий водогін для півмільйонного Миколаєва. Наш співрозмовник пояснює контекст:
Зараз у Миколаєві всі ходять з баклажками води. Тут прийти в гості до друга без своєї баклажки води вважається поганим тоном.
Ми їдемо повз поля, на яких вирощують овочі. Поля оброблені, бо сезон врожаю закінчився. Голова розповідає, що до польових робіт залучають багато людей, бо при вирощуванні овочів ручної праці більше, ніж при вирощуванні зернових культур. Це дозволяє людям, які не мають певної спеціальної освіти, бути зайнятими, отримувати роботу та дохід.
У цьому році навіть фермери з Херсонщини, які до нас переїхали, почали вирощувати ультраранню диню в тонелях. Для наших фермерів це була трохи невідома спеціалізація, але все змінюється, потрібно бути пристосованими, — говорить Олег.
Шевченківська громада прикметна тим, що тут розташовані великі переробні підприємства — ТОВ «Сандора», корпорація «PepsiCo», а також група компаній «Agrofusion», яка є українським лідером із виробництва томатної пасти. Другий за величиною переробний завод у Європі і перший — в Україні, «Agrofusion» потребує постійної поставки помідорів, тому чимало тутешніх полів зайняті саме томатами. Також тут вирощують картоплю, моркву та буряк — майже повний «борщовий набір».
Зазвичай у приміських громадах ринок праці діє так: люди із сільської місцевості їдуть у велике місто на роботу. А в Шевченківській громаді усе навпаки. На переробних підприємствах не вистачає місцевих кваліфікованих робітників. Багато людей щодня приїжджає на роботу з Миколаєва сюди.
Зараз боротьба за людський ресурс — це одна з тих проблем, про які ніхто не каже, але вони є, і вони відчуваються. Ті громади, які програють конкуренцію за людський ресурс, у підсумку програють конкуренцію за повернення свого бізнесу. Там, де керівництво менше займається проблемою повернення людей, відновлення житла, забезпеченням базових потреб, там втрачається зв'язок між людьми, які виїхали, — говорить голова громади.
Олег Пилипенко проводить нас до місцевої амбулаторії. Тут були пошкоджені вікна, двері та дах. Під час активних бойових дій частину медичних послуг жителям та жителькам надавали військові лікарі. Загалом у громаді п'ять амбулаторій, у селі Шевченкове — найбільша.
Кожна відновлена амбулаторія — це свідчення того, що медичні послуги для населення можуть надаватися в нормальних комфортних умовах. Зараз ми співпрацюємо з такими організаціями, як «International Medical Corps», «Лікарі без кордонів», «Alima». Вони багато в чому допомагають: і надають медичне обладнання, і забезпечують медикаментами. Є певні процеси, за яким люди можуть отримати ліки за призначенням безкоштовно. Для соціально вразливих категорій населення це, звичайно, вихід. Тому відновлення медичних, освітніх послуг — це основні задачі, як і водопостачання.
Олег Пилипенко розповів, як, перебуваючи в Європарламенті, він сказав представникам та представницям інших країн, що, якби кожна країна Європи взяла відповідальність за відновлення якогось одного українського регіону, то Україна б вже по-іншому виглядала і набагато швидше підсиленою пройшла би процес євроінтеграції.
І наостанок оглядаючи станцію очистки води в Миколаївському, встановлену фондом IsraAID, ми подумки поверталися до цих слів голови громади. Завдяки цій станції люди села можуть безкоштовно набрати очищену воду, повністю придатну для споживання. А це означає здоров’я, ресурсний стан для праці та боротьби, — власне, те, що має на меті цей фонд — підсилення громади в довготривалій перспективі. Буде вода — буде і городина, і борщі, і буде стійким український Південь.
