Насправді ні, Рудана була не завжди. Вона «народилася» в Кривому Розі в 1960-х роках. І відбулося це не в історичному центрі міста...

Найімовірніше, вам не знайоме ім’я Наталки Кащук, відомої свого часу української письменниці, яка мала дуже тісний зв’язок із Кривим Рогом. Навіть Вікіпедія пише, що після 1959 року вона «несподівано для всіх виїхала в Кривий Ріг, де працювала у бригаді Миколи Коцюби муляром та бетонницею на будівництві «Криворіжсталі» (насправді Новокриворізького гірничо-збагачувального комбінату, але так, зараз він входить до структури «АрселорМіттал Кривий Ріг»). Працюючи на будівництві, Наталя Кащук жила в гуртожитку №9 у житломасиві Південного ГЗК, друкувала свої замітки і сама була героїнею публікацій у місцевій пресі як учителька, яка «підтягувала» сусідок для вступу до вишів.

Будівля гуртожитку, у якому жила Наталка Кащук, збереглася — це будинок №16 на вулиці Панаса Мирного (цей факт вдалося встановити завдяки фб-спільноті «Криворізька старовина» та Сергієві Терещенку). Будівля дуже занедбана, але якщо ви таки наважитеся увійти, на вас чекає неймовірна зустріч із… Руданою. Імовірно, саме вона зображена на повен зріст на стіні сходового прольоту між поверхами — юна дівчина з вогненно-рудим волоссям, наче щойно з легенди.

«Чи й не сенсація, — скажете ви, — просто намалювали улюблений криворізький образ на стіні гуртожитку. До чого тут «місце народження» Рудани?» Річ у тім, що талановита письменниця Наталя Кащук, яка жила в цьому гуртожитку в 1960 році, імовірно, і є «матір’ю» Рудани.

Пожила-попрацювала в Кривому Розі Наталка Кащук, позбирала матеріал для художнього твору — і в 1977 році в київському видавництві «Дніпро» виходить друком її повість «Рудана». Чи ви знали про цей твір, читали його? На жаль, повість Наталі Кащук досі є мало відомою в нашому місті. Чомусь книжка з назвою «Рудана», випущена накладом 100 тисяч примірників, відсутня в бібліотеках і музеях Кривого Рогу, який мало не молиться на цю легендарну особу… Та, на щастя, стараннями нашої землячки Надії Коржель повість уже доступна в електронному вигляді, зокрема в міській бібліотеці №10.

Частиною повісті Наталі Кащук є легенда про Рудану. «Згадала Софія легенду, яку оповідав у поїзді балакучий сусіда, мабуть, журналіст. Хто зна, чи ту легенду справді чув десь у цих краях, чи й сам натхненно складав того вечора», — пише Наталя Кащук у повісті. За сюжетом легенди, відважна дівчина-степовичка Рудана врятувала своїх родичів, погодившись віддатися ватажку ворожого племені. Проте, звісно, не віддалася, а задушила ворога своїми косами, вигравши час для свого племені, щоб воно змогло підготуватися і дати збройну відсіч ворожому війську...

Багато років потому, у 2003 році, Григорій Гусейнов, письменник, журналіст і краєзнавець, вмістив фрагмент повісті Наталі Кащук у книзі третій антології легенд і переказів про Криворіжжя «На землі, на рідній...».

Прикметно, що в першій книзі цієї антології є аж три легенди про Рудану. На жаль, названо автора лише однієї з них — знаного науковця і талановитого викладача Василя Скрипки, — а дві інші залишилися без вказання авторства.

А тим часом імена людей, які їх створили, відомі. Легенду «Кров Рудани» вперше опубліковано в «Червоному гірнику» 25 жовтня 1970 року за підписом Л. Бурої. Авторство другої — «Легенда про Рудану» — належить місцевому журналісту і літератору Олександру Прокопчуку. Як він сам розповів у листі до редакції газети «Заграва», легенда про Рудану з’явилася друком із його підписом наприкінці 1960-х. Тож, імовірно, саме Олександр Прокопчук є «батьком» Рудани, що випливає з наведеної цитати повісті Наталки Кащук та свідчення самого журналіста.

Якщо ви бодай трохи цікавитеся літературним процесом у Кривому Розі, то, певно, знаєте, що міське літературне об’єднання мало назву «Рудана». Та виявляється, що не воно першим взяло собі ім’я Рудани — його попередником був літературний клуб при великотиражці «За агломерат». До цього клубу входив і згаданий вже Олександр Прокопчук. Вгадайте, при якому підприємстві виходила ця газета? Авжеж, при Південному ГЗК. І збори літературного клубу «Рудана» відбувалися в Палаці культури ПівдГЗК.

Отже, у 1960-му на Криворіжжі жила і збирала матеріал для повісті «Рудана» Наталя Кащук, а в 1968-му Олександр Прокопчук опублікував легенду про Рудану. Хронологія розставляє все на свої місця.

Літератори про Рудану не забувають від моменту її «народження»: 1975-го року вийшов друком альманах творів місцевих авторів, їй присвячують вірші, пісні і навіть п’єси, як це зробила талановита криворізька літераторка Катерина Косенюк.

Та варто знати й пам’ятати і тих, кому ми зобов’язані появою нашої улюблениці Рудани — письменницю Наталку Кащук, журналіста Олександра Прокопчука, журналістку Л. Буру, науковця Василя Скрипку. І можна впевнено стверджувати та говорити всім, що Рудана «народилася» на півдні Кривого Рогу, у житломасиві Південного ГЗК.