Гуртом і тваринам легше допомагати. Ця перефразована істина поки лише частково пасує громаді Кривого Рогу. Утім, чимало мешканців і мешканок Криворіжжя, аби допомогти тваринам вижити, лікують їх, піклуються про їхнє подальше життя, віддаючи у нові родини чи притулки. І це не тільки тому, що тварини слабші за нас і не можуть подбати про себе. Велику роль відіграє емпатія людей до тварин: ми жаліємо їх, хочемо захищати та піклуватися. Після початку повномасштабного російського вторгнення ці відчуття загострилися, і люди почали рятувати тварин, взявши це за певний обов’язок.
Під час війни в Україні збільшилася кількість зооволонтерів, які рятують тварин з прифронтових та деокупованих територій. Люди створюють притулки, де утримують тварин та доглядають їх. З’являється дедалі більше притулків, які існують за фінансування міжнародних благодійних організацій та за рахунок донатів громадськості. Такий притулок у Кривому Розі створила криворізька зооволонтерка Руслана Кульбіда, згодом перемістивши його у Миколаївську область. Переїхали, з одного боку, через протести людей із ближніх будинків, яких не влаштовувало сусідство з великою кількістю тварин, а з іншого — через те, що одна з криворізьких родин безоплатно віддала в користування притулку свій будинок і подвір’я на Миколаївщині. Тож уже в цій історії ми побачили приклади гуртування — як із гуманних позицій, так і з протилежних.
Є притулки, які отримують підтримку та допомогу від влади. Так, громадська організація «Другий вимір» у Зеленодольську організувала притулок для тварин, куди потрапляють тварини не тільки з інших регіонів, а й безпосередньо з самої території громади. Тут усіх тварин стерилізують та утримують, аби припинити їх розповсюдження на вулицях громади. Міська влада допомогла з централізованим водопостачанням, регулярно виділяє кошти на стерилізацію тварин. Навколо допомоги цьому притулку об’єдналася не лише місцева влада, а й кількадесят людей із громади, які допомагають «Другому виміру» хто донатами, а хто фізичною працею.
І третій вид притулків — ті, що створені за ініціативи влади. Комунальне підприємство «Центр поводження з тваринами» у Кривому Розі — установа, яка покликана регулювати кількість безпритульних тварин у Кривому Розі гуманними методами, зокрема через біостерилізацію, а також тимчасово утримувати собак. Однак центр не вирішує проблему безпритульних тварин у Кривому Розі повністю, бо не має можливостей, наприклад, термінового реагування на виклики населення. Цю особливість роботи центру не раз критикувала криворізька громадськість, яку тема поводження з бездомними тваринами в Кривому Розі неабияк хвилює.
Нас зацікавила готовність людей об’єднуватися навколо порятунку тварин, їх лікування та прояву емпатії через турботу та любов. Ми провели опитування людей на вулицях Кривого Рогу, щоб з’ясувати, що люди роблять і як об’єднуються задля вирішення проблеми безхатніх тварин. 14 лютого 2025 року ми опитали 30 криворіжців та криворожанок різного віку та статі у трьох районах міста — Центрально-Міському, Покровському та Саксаганському.
Усі 30 опитаних переконані, що влада в Кривому Розі недостатньо працює над вирішенням проблеми безхатніх тварин у місті. 14 осіб, тобто майже половина респондентів, схильні до думки, що громадськість у місті не гуртується навколо вирішення проблеми самостійно.
29 наших інформантів схильні до гуманних методів поводження з безхатніми тваринами — вони вважають за потрібне відловлювати їх та стерилізувати, а також створювати нові притулки для тварин. 16 осіб допомагають безхатнім тваринам: донатять притулкам або годують тварин на вулицях міста.
Лише одна людина з усіх опитаних нами заявила, що налаштована на негуманне вирішення проблеми шляхом відстрілу безхатніх тварин. Прикметно, що цей респондент із групи чоловіків 55+, і він же — один із 10 опитаних осіб, які або самі, або їхні рідні чи близькі зазнали нападів безхатніх тварин.
Для того, аби на вулицях не було безхатніх тварин, потрібно створювати притулки, а не просто чипувати та відпускати назад. Якщо тварина чипована, це не означає, що вона не може вкусити. Я вважаю, що це проблема держави та безпосередньо міста, — говорить криворожанка Ярослава.
Я ішла парком і мене вкусила бездомна собака. Добре, що я була у щільних джинсах і вона їх не прокусила. Куди я тільки не телефонувала, мені сказали, що собак можуть стерилізувати і привезти назад. Але ж це паркова зона, там діти гуляють… Тепер маю обходити парк стороною, — каже пані Альона.
Давно вже треба вирішити це питання. Коли приїжджаєш у Київ чи Львів, то не побачиш такої ситуації, як у Кривому Розі. Тут рухаєшся містом і бачиш, як 20 собак ідуть за якоюсь жінкою. Варто вирішити проблему в гуманний спосіб: створити притулки і припинити розмноження бездомних тварин на вулицях міста, які лякають людей, — вважає криворіжець Олексій.
Понад 2000 проти понад 400. Таким є в Кривому Розі співвідношення прихильників гуманного поводження з тваринами та потенційних догхантерів. Цей висновок напрошується на підставі аналізу петицій щодо поводження з безхатніми тваринами, які регулярно з’являються на сайті виконкому Криворізької міськради.
Петиція з проханням «впровадити заходи щодо відстрілу та відлову тварин з метою зменшення їх поголів'я» набрала 187 голосів, а інша, з гаслами «Місто для людей, а не для собак! Правильне рішення — усипляти!». Натомість по 1000 голосів набрали петиція «про відкриття в місті притулку для безпритульних собак та майже аналогічна «про створення притулку для безхатніх собак за рахунок місцевого бюджету». Крім цих двох було зареєстровано ще близько десятка петицій щодо необхідності гуманного поводження з тваринами в Кривому Розі.
Авторки згаданих вище петицій згуртовують людей для колективного тиску на місцеву владу задля вирішення проблеми безхатніх тварин у Кривому Розі в гуманний спосіб. Але є й ті, хто багато років за те саме бореться поодинці.
Про злочинну діяльність догхантерів говорити не хочеться, хоч вона також є певним об’єднальним фактором — люди єднаються в цьому випадку для протидії отруєнням та відстрілу безхатніх тварин.
Інша річ — діяльність таких людей, як, наприклад, зоозахисниця Галина Ткаченко. Наше медіа розповідає про неї з 2016 року, і відкриття та якісне облаштування «Центру поводження з тваринами» є результатом зокрема і її гострої критичної позиції. Якщо 9 років тому пані Галина боролася за створення в місті такого закладу, яким став згаданий центр, то досі вона продовжує боротьбу за повне вирішення проблеми безхатніх тварин у гуманний спосіб.
У відповіді на один із нещодавніх запитів Галини Ткаченко міська влада навела цифри, які надавалися в 2021 році, із тією самою приміткою, що станом на червень зазначеного року 34,01% (з 3645 собак. — А.У.) тварин були стерилізовані. Також нинішній директор ДРІМ Іван Карий у відповіді зазначив, що:
За період з 2020 по 2024 роки комунальним підприємством «Центр поводження з тваринами» відловлено та стерилізовано 13484 безпритульні тварини: 11372 собаки та 2112 котів.
Зооактивістка на це зауважує:
Як можна стерилізувати за бюджетні кошти з 2020 по 2024 роки 11372 собаки, якщо у червні 2021 року їх кількість становила 3645 та 34,01% з них уже стерилізовані? Роз'яснення з даного приводу відсутні. Де КП «Центр поводження з тваринами» з 2022 по 2024 рік відловлює собак, якщо з 2022 року всі, згідно з відповіддю І. Карого, вже стерилізовані?
На думку Галини Ткаченко, «у Кривому Розі органи місцевого самоврядування демонструють байдужість до вирішення проблеми безпритульних тварин» і не хочуть «виділяти кошти, без яких жодна проблема вирішена не буде. Тільки стерилізація дану проблему не вирішить».
По-своєму, іноді дуже зворушливо вирішують цю проблему пересічні мешканці та мешканки Кривого Рогу. Влітку 2024 року 11-річний криворіжець Давид три години сидів біля магазину, тримаючи двох цуценят і плакат із написом «Віддам у добрі руки». Фотографія хлопця була опублікована у соцмережах, і завдяки цьому про історію дізналися працівники зоозахисної громадської організації «Ursa». Цуценята пробули в родині хлопчика п'ять днів, а потім волонтери забрали їх до київського притулку.
Не можна не похвалитися унікальним і для Кривого Рогу, і для всієї України прикладом виховання відповідального поводження з тваринами. Студентство та викладацький склад Державного університету економіки і технологій у Кривому Розі може зі своїми чотирилапими улюбленцями відвідувати заняття та різні заходи. Ректор університету Андрій Шайкан каже, що ця ідея виникла на початку повномасштабного вторгнення, коли люди приходили до укриття університету з тваринами, аби сховатися від небезпеки. Невдовзі не лише це було «узаконено» в межах навчального закладу, а й з’явилося двоє «місцевих» псів — Альфа і Пірат, яким облаштували місця на подвір’ї університету.
Тож бачимо, що проблема безхатніх тварин об’єднує людей у Кривому Розі — щоправда, більшою мірою як така, до вирішення якої, на думку опитаних нами мешканців і мешканок, місцева влада має докладати більше зусиль. Окремі зооволонтери та зоозахисні організації об’єднують зусилля, створюють притулки, закликають допомагати, пишуть петиції до місцевої влади та намагаються знайти вирішення проблеми хто як може. Криворізька громадськість, за рідкісними винятками, обстоює вирішення проблем гуманними способами. Більшість розуміє, що саме вони мають взяти на себе відповідальність за життя тварин, особливо якщо місцева влада недостатньо опікується проблемою.
